Вірш       Ванільна посмішка
Автор     Дмитро Малік

Першим рейсом відправився до Бамако,
По небесному путі заграв свою пісню,
Як на рідній землі співав той Соловейко,
І чарував голосом, що аж навіть засну.

Місячним сяйвом я вкриваю долю,
У небо відпускаю я назавжди волю,
Темним простирадлом я укриюсь,
Вранці знову від чогось здивуюсь.

Я у небо скачу, подих вітру чую,
Знову полечу куди сам захочу-у,
Але сила повітря благословенна,
І я падаю до глибин Саскуєханна.

Місячним сяйвом я малюю чудо,
Що розкриє темне простирадло,
Ось тоді я відпущу тебе до неба,
І ти зустрінеш величного бога Ба.

Мені як і тобі і всім вам,
Не вистачає волі та трішки надії,
Усі ми споконвічні......

Дата написання - 23.05.2010
© Copyright: Дмитрий Малик, 2010